Як опинилися у футзалі?

Опинився в даному виді спорту, так би мовити, завдяки випадку. Зустрів я якось свого знайомого зі школи «Динамо», то була взагалі неочікувана для мене зустріч, він мені розповів про команду з футзалу, котра грає в Вищій лізі, їм потрібен був воротар, тож він запропонував мені спробувати. Команда називалася «Адамас». Ну я провів з ними два тренування й потім зіграв у домашній зустрічі проти одеського «Локомотива». В тому матчі, на жаль, поступилися з рахунком 2:4. І ось так все закрутилося, почав грати у футзал. Сезон я відіграв за «Адамас», потім була команда «Корпій», а потім у 1997-му році мене запросив до себе «Інтеркас».

Футзальний «Інтеркас». За рахунок чого команда була найсильнішою в Україні?

Так, дійсно на той момент команда була дуже сильна, й всі виграні трофеї тому є доказом. Тоді в команді було багато якісних гравців, котрі у свій час грали у великий футбол у командах першої та вищої ліги.  В нас були дві рівноцінні четвірки. Я та інші молоді гравці переймали досвід у старших партнерів по команді, а в майбутньому ми самі ділилися набутими знаннями з молодими.  І звичайно нічого з цього не вийшло би без якісної роботи тренерського штабу.  Станіслав Олександрович Гончаренко, головний наставник команди, ретельно підходив до побудови тренувального процесу, він чудово вмів використовувати сильні сторони кожного гравця, а найголовніше, що  кожен з нас  чітко розумів, що від нього потребує тренер. Це все створювало гарну атмосферу в середині колективу, що було помітно по самовіддачі на тренуваннях та іграх. Все це йшло, можна сказати, у скарбничку, і зрештою команда давала результат. Плюс потім немалу роль зіграв набутий досвід на міжнародній арені, це допомогло команді тримати високу планку в Чемпіонаті України.